Зовсім не впевнена, що територія десь, все ж почнеться…

 

Сьогодні «Четвер» у «Кав’ярні-книгарні» або (в Одесі говорять) «у пані Галини». Вона відразу зазначила, що ще недавно було приблизно 200 видавництв, а тепер лише 50. Причини відомі всім (війна, розповсюдження інших медіа, – так, це зрозуміло, що інколи та декому зручніше читати з планшету, бо він здатен звеличувати у розмірі). Але… ЯК гортати? Як тримати, якщо воно НЕ паперове?!

На сьогодні бракує видавців, а письменникі… то такі особи, що не переводяться. Тут відповідальність вже падає на видавця, вони стали БІЛЬШ важливі (і завжди були). Що до «Каіали», то вона ВЖЕ встигла себе зарекомендувати і тому бути вибраним та надрукованим цим видавництвом, то майже відзнака. ВІДРАЗУ.

Сама назва, та її розтлумачення варті уваги: «Розщеплений простір без часу – це територія. Територія різних протяжностей і форм. Наша індивідуальність – це теж простір, виниклий під впливом з’яви часу».

MitDoroshBook

Костянтин Дорошенко, Уте Кільтер у позі, що пасує до книги

Можна зрозуміти, чому книга видана у м’якій обкладинці… Дуже вдала графіка – дуже. І той панчох, що його розфарбовує у колір Permanent-magenta пані на тлі розкресленого під арифметику листа паперу. Стає доволі обгрунтованим, коли починаєте читати. Бо там поруч присутні невпевненість у собі та залихвацькі дії.

Мене пройняло, коли хтось на презентації запитав: «Який наклад?» – як за совєтських часів, але в усіх країнах тираж, до-друковується, поступово. Завжди так було.

Особисто на мене справила враження мова! В Одесі і така сучасна, виразна, навіть пластична українська – щось надзвичайне! Дійсно відкриття! Задоволення просто текст лингвістично сприймати! АЛЕ стільки подій відбувається, що складається враження нібито автор накопичував/накопичував (ще раз) накопичував, воно пресувалося/спресовувалося, бо там стільки подій! Забагато! Важко відслідковувати! Відчувати себе учасником. На якомусь етапі виникає відсторонення чи намір перегорнути декілька сторінок. Бо  все це накопичене вибухає подіями, безперервно.

YakovlevDorosh

К.Дорошенко та автор Вадим Яковлев

До того ж сюжет дійсно «контркультурний», – для молоді, для збудження створений? Герої перебувають у таких обставинах, що називати їх «героями» важко – забато діють як на героїв. Занадто. Але пригодницький жанр є подорожнім, і в наші часи таке й є життя (не всіх).

YakovlevEditor

автор В.Яковлев (у синьому), зліва пошановувач, справа видавчиня Олена Мордовіна

Тут пані Галина з нашої «Кав’ярні-книгарні» поділилася думкою: відразу називати Вадима Яковлева письменником може й не варто, ліпше автором? Бо, нажаль, далеко не всі автори створюють другий текст також вартий уваги читачів. Може поки що називати його автором, а письменництво воно неодмінно «проріжеться» хоча б у другій книзі. Тим більш, що самі переходи варті уваги.

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s